Чубинці
Водяні млини відомі людству як мінімум дві тисячі років. Їх описує ще римський архітектор та інженер Марк Вітрувій (той самий, що будував військові машини Юлію Цезарю, “батько” відомої з “Коду да Вінчі” Вітрувіанської людини).
Для підсилення енергії річку перегороджують греблею, через отвір вода падає на водяне колесо. З нього зубчастою передачею, шестернями рух передається на вальці. Ну а далі – далі варіантів було безліч.
Вода допомагала надувати міхи для металургії, виготовлювати папір, пиляти дрова, дубити шкіру, обробляти коноплі. І, звісно, молоти і просіювати зерна.
Млинарство вже згадується у “Руській правді”. Греблі і млини були мало не в кожному селі на Тетереві, Росі, Роставиці, Случі, Сулі, Горині, Псьолі Ворсклі…
Пам’ятаю ще ту, стару, греблю. Було хоч яйце по ній коти! Обабіч — шлюзи із заставками. У повінь їх піднімали, і все, що в кригу вмерзло, виривав з корінням, забирав льодохід. Річка глибока, багатовода, тому млин навіть у посуху працював. Ось корба на шлюзі ще збереглася — нею пропускали на лоток воду. Падала з висоти, крутила камені, вальці. Питльоване борошно мололи, олію били, гречку й просо шеретували. Поки не передали комбікормовому. І наче душу вийняли в старого трудівника: відвезли турбіни в металобрухт, підвели електроенергію… Ніхто вже за шлюзами не доглядає, не порає греблі. Не пригадую, коли й льодохід востаннє був. Як працював млин на воді, то й річка мала господаря: мірошники підтримували рівень — стежили, щоб стік був спокійним, вирівняним, щоб русло не замулювалося, не заростало.
Мірошник – то мельник, людина, що доглядала і за млином, і за греблею.
В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка.
А у мене хата стара і в саду бузочок.
Я лежу й дивлюся у небо на білі хмари.
А пастух Свирид на горі пасе отару.
Чубинці – село на Роставиці. Тут одразу збереглися кілька млинів ще з XIX століття. Лише на відміну від сусідньої Шамраївки вони вже не діють.
Млини аж занадто монументальні.
І, як пишуть путівники, нагадують середньовічні замки.
Були часи, коли млини гуркотілі мало не цілодобово. Дерли просо, перловку з ячменю, пшеничну кутю, мололи борошно на хліб та пироги.
Млини в Чубинцях були чи не найбільшими в краї. На три жорнових камені і на 12 вальців. Нині тут комори. І то більше зачинені.
Унікальна гребля збереглася.
Оцініть інженерну красу цієї конструкції!
Багато в чому життя в Чубинцях тече по старому.
От хіба млини вже нікому не потрібні.
Доброго Дня!Вітаю з Різдвом Христовим!
Пише Вам автор сайту “Млини України” Лавріненко Назар.
На Вашому сайті розміщено відомості про водяні млини в с. Чубинці.
Прошу дозволити використати фото з Вашого сайту на своєму сайті http://www.mills.org.ua у статті про вказаний населений пункт.
З повагою та надією на подальшу співпрацю, Назар