ПРИкарпаття – ЗАкарпаття. Частина 4 – Мукачеве і Кам’янець-Подільський

Від Синевиру і «Долини нарцисів» коло Хуста їдемо на Мукачеве і Кам’янець-Подільський.

Не кожне місто має свій шарм, аби назавжди закохати у себе туриста. Мукачеве для цього має все! Як щодо віртуального побачення з містом?



На першому побаченні, як і годиться, варто одразу вразити у саме серце. Одна з найоригінальніших родзинок міста, фактично його візитна картка – розкішний середньовічний замок «Паланок», побачити який з’їжджаються звідусіль. А віднедавна він потрапив ще й до списку фіналістів загальнонаціональної акції «7 чудес України».

Навіть назва міста «Мукачеве» тісно переплетена саме із популярним «Паланком»: начебто насправді замкова гора штучна, неприродна, насипана «в муках» простими людьми, інша версія дещо гуманніша – її пов’язують зі словом «мука» (борошно). Буцімто біля замку колись стояв млин, де й мололи зерно на «муку». Так чи інакше, а Мукачеве без «Паланка» уявити просто неможливо! Тому ми й зупинилися одразу коло підніжжя замку – у готелі «Водолій» (вул. графа фон Шенборна, 5). А загалом вибір готелів у місті відносно немалий, є що вибрати на свій смак і уподобання.

…Колись король Сигізмунд І подарував руському князю Федору Коріятовичу місто Мукачеве, а той заклав тут 1393 р. замок. Точніше розбудував і зробив своєю резиденцією невеликі укріплення, що існували ще з IX–X ст. для охорони торговельних і військових шляхів, що вели до Київської Русі. Далі його власниками були переважно угорські дворяни, які обнесли територію дубовим частоколом – паланком. Від нього й походить назва – «Паланок». Найважливіші події в історії замку припадають на XVI ст., коли почалася боротьба між Австрією і Трансільванією за вплив на Угорщину. Замок був у трирічній австрійській облозі. А обороною керувала жінка – Ілона Зріні – хоробрість якої викликала захоплення всієї Європи.

Замок реставрують, хоч він і зберігся досить непогано (жодного разу не був взятий штурмом). З «українського» тут тільки єдина згадка про Богдана Хмельницького, що приїжджав на переговори до його власників, усе решта – угорське. Тому це все дуже цікаве, нове, нічого подібного в програмі загальної школи та в інститутах не вчили. Шандор Петефі? Династія Ракоці? Це історія інших країн.

Для цього в замку й існує історичний музей, а ще картинна галерея і численні виставки. Заманулося полоскотати нерви? Тоді вам однозначно – у підземелля. У темному кам’яному мішку, що поглинав крики катувань, збереглося чимало елементів тортур. М-м-моторошно!..

А просто нагулятися можна вдосталь – безліч усяких ходів-переходів, сходів-галерей та арок, які є характерним архітектурним елементом усього замку.

Замок на околиці, тому довкола відкриваються чудові панорами.

А далі побачення з містом триває. Однією з центральних вулиць – Ілони Зріні – у центр Мукачевого. Вас остаточно полонить шарм типового західного містечка. Усе вишукане, зі смаком. Гострі шпилі міської Ратуші початку ХХ ст. (пл. Миру, 1) одразу привертають увагу. Затим можна зазирнути до готичної каплиці Святого Мартіна, XIV ст. (вул. Миру, 51) і помилуватися колишньою резиденцією князів Ракоці, а згодом палацом графів Шенборнів – «Білий будинок», XVІІ ст. (вул. Миру 26–28). Усе відносно компактно. А ще впадає в око будинок, який прикрашає скульптура Меркурія (символ давньої торгівельної слави міста). Це колишня друкарня Грінштейна (на розі вул. О. Пушкіна та І. Зріні). Наостанок можна завітати і до Святомиколаївського жіночого монастиря (вул. Північна, 2).

А назагал Мукачеве вабить безліччю мініатюрних затишних куточків, які хочеться просто «смакувати»: алеї, лавочки, посиденьки за кавою, невимушені розмови-патякання. Ну а для дітей свої радощі – атракціони у міському парку.

Крім того, славне Мукачеве рожевим цвітом японських вишень – сакур саме о цій весняній порі: кінець квітня – початок травня, який вже геть закохує у місто. А ще більше ваше серце розтане від смачного обіду. Ним місто нас порадувало у кафе «Дельфін», одразу за мостом через річку з оригінальною назвою Латориця, що в’ється через усе Мукачеве.

Мисливська «хатка» графа фон Шенборна

Ну а проти вечора – романтична прогулянка. У бік Стрия до палацу графа Шенборна, що поблизу Мукачева у селі Чинадієво. Основний орієнтир – вказівник «Санаторій “Карпати”» біля дороги і неймовірної краси залізнична зупинка з такою ж назвою. Звідси хвилин п’ять угору – і пишний романтичний палац перед вами у всій красі.

Це колишня мисливська «хатка» угорського графа Шенборна, який колись володів мало не всім Закарпаттям. А сюди запрошував своїх друзяк просто пополювати. Мушу сказати, що граф мав смак. Палац побудовано 1890 р. за архітектурною ідеєю, яка була доволі популярна натоді в Європі. У проекті палацу Шенборна за основу взятий астрономічний рік: 365 вікон – кількість днів у році, 52 кімнати – кількість тижнів, 12 входів – кількість місяців.

А озеро коло палацу мало форму тогочасної Австро-Угорської імперії. Сам палац зберігся доволі непогано. Тож при нагоді його можна впізнати у всіма улюбленому фільмі «Снігова королева», який за радянських часів тут знімали.

Палац потопає в густій зелені лісу, чудове повітря, гарний клімат. Відтак не дивно, що тут зараз санаторій. Можна побродити-потинятися доріжками парку, помилуватися кремезними деревами і мимоволі половити уривки угорської мови, які долітають зусібіч – туристи з Угорщини тут завсідники. Після всього побаченого, думаю, ви назавжди закохаєтеся у цей край.

«Тарас Бульба» у Кам’янці-Подільському

…Знову переїжджаємо Карпати, тільки вже назад: із Закарпаття до Прикарпаття. Не втрималися – черговий привал зробили в Кам’янці-Подільському у готелі «Фільварки-центр» (вул. Л. Українки, 99, тел. (03849) 3-03-92). Бодай на півдня. Надто вже спокусливий Кам’янець і сусідній Хотин завдяки своїм давнім фортецям.

Усе автентичне завжди вабить – у Кам’янці нерідко проводять різноманітні фестивалі, та й кіношники тут і в сусідньому Хотині теж часті гості. У 2007-му саме застали в Кам’янецькій і Хотинській фортецях підготовку до зйомок фільму «Тарас Бульба» Бортка, прем’єра якого відбулася нещодавно, у квітні 2009-го, і викликала неабияку полеміку. Сила-силенна ланцюгів та возів, пінопластова імітація каміння, вода із землею – смола і т. д.

Такими кінематографічними були для нас цього разу Кам’янецька і Хотинська фортеці. Це був останній штрих мандрів. А взагалі ідеально провести тут кілька днів, неспішно насолоджуючись містом, бо надто все довкола колоритне. Але це вже була інша подорож.

А зараз – провели тиждень на колесах. Переїхали повністю і в різних місцях рідні Карпати двічі: з Прикарпаття на Закарпаття і назад. Які ж вони все-таки неймовірно мальовничі! За плечима – чудові карпатські місця: КосівКосмачХуст–Синевир–Мукачеве–Кам’янець-Подільський, а в голові – цілий вир весняних запахів і вітру, звуків, емоцій, вражень, кадрів про подорож.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.