Канів. Частина остання
, у якій ми прочитаємо телеграму Леніна, зустрінемо Аркадія Гайдара і збудуємо Канівську ГЕС. Про татарів, князів, козаків, гетьманів, поляків, імператорів і Шевченка було в першій, другій і третій частинах.
В буремні роки початку XX століття Канів, як ви вже зрозуміли, увійшов ще тою дірою. Хоч це не завадило канівчанам долучитися до революційної калатнечи.
13 жовтня 1904 року близько 300 канівців з революційними піснями і гаслами «Припиніть російсько-японську війну!», «Хліба й роботи!» вийшли на демонстрацію. Місцева влада спробувала розігнати демонстрантів, але не змогла.
Селяни Канівського повіту громили поміщицькі садиби та економії, відбирали панську землю, хліб і худобу, рубали ліс. Тільки в травні було зареєстровано 49 селянських виступів. Влітку 1907 року на одному з дніпровських островів біля Канева був проведений мітинг, на якому було прийняте рішення про створення бойових дружин. Увечері у багатьох учасників мітингу проводився обшук, дехто з них був заарештований.
Важливим для власне українського революційного руху став особливий статус Канева. До Тарасової гори з усіх кінців Росії приїжджають видатні діячі культури: Кропивницький, Бунін, Горький, Коцюбинський, Лисенко, Стефаник, Грінченко та інші.
В 1918-му році містом володіють почергово німці, армія УНР, більшовики, денікінці і знову більшовики. В березні в Каневі відбувається перший повітовий з’їзд. На згадку про нього біля бетонного Леніна встановлена велика бетонна телеграма.
Далі, в принципі, все як всюди – електростанція, семирічка, лікнеп, колгосп, МТС, клуб і хата-читальня.
Лише один рік вчиться у місцевій середній школі майбутній молодогвардієць Олег Кошовий. Але про це в Каневі не забули, біля екс-школи (нині там музей народно-декоративного мистецтва) спорудили погруддя, на будинку родини – меморіальну дошку, а також перейменували одну з вулиць на його честь.
Якщо б порахувати пам’ятники на душу населення, то Канів мав би точно претендувати на чемпіонство. Там, де погруддя чи скульптура недоречні – канівчане кладуть меморіальну плиту чи камінь.
От меморіал жертвам Другої світової, в центрі.
Це в іншому кінці міста, але на ту ж тему.
Дорогою до Тарасової гори з скульптур вистроїли цілий батальйон.
А це – той самий Аркадій Гайдар, автор тимурівців і дід майбутнього прем’єра Росії. Восени 1941-го року він в цих краях як кореспондент “Комсомольської правди” потрапляє в оточення, йде в партизани. В цих краях він і загинув. Вже після війни його тіло перепоховують в центрі Канева, біля Успенського собору.
Неподалік похована ще одна непересічна людина – Олександр Ленський, російський актор, один з перших режисерів МХАТу.
“З Ленським померла душа Малого театру”, – писала видатна акторка Марія Єрмолова.
Коротше кажучи, лише пам’ятниками і пам’ятними знаками можна наваяти чималенький пост на блог. Але й це ще не все.
В пам’ять про, як колись модно було писати легендарний 56-й полк 4-ї дівізії військ НКВС, в Каневі встановили цілий бронепотяг. Як відомо, в перші місяці німцям вдалося знищити чи захопити величезну кількість радянської бронетехніки. Командування Червоної армії було вимушено залучити до боїв бронепотяги, взагалі-то призначені для охорони рейкових шляхів.
Звичайно, бронепотяг був дещо архаїчним вже і на ті часи. Проте для деморалізованої і знекровленої армії і він був силою. Особливо, враховуючи наказ захисту відступу навіть ціною власної загибелі.
Так, власне, і сталося. Бронепотяг прикривав переправу на лівий берег Дніпра залишків Червоної армії. Міст, яким відступали війська, було сильно ушкоджено. Власне, як і всю колію, тож бронепотяг був приречений. Майже як в Брестській фортеці, залишені напризволяще бійці тримали оборону і до останнього не мали можливості залишити потяг.
Цікаво, що нині в Каневі немає ні колії, ні вокзалу. Після війни, під час будівництва ГЕС, міст через Дніпро був остаточно демонтований.
Після війни, в 1964-му році розпочинається будівництво Канівської ГЕС. Вона стає другою в каскаді станцій і водосховищ, котрі забезпечують єдиний водний шлях від Чорного моря до гирла річки Прип’ять.
В 197-2му році ГЕС стає до роботи. Її потужність 444 МВт. Суперечки щодо доцільності будови тривають і досі.
Підступні води “канівського горя” (як влучно охрестили водосховище корінні канівчани) вкрили не тільки унікальні ландшафти, а й цінні археологічні пам’ятки, історичні скарби. Під водою опинилась легендарна країна протослов’ян – Артанiя. Пам’ять землi пiшла на дно…
Близькість до “моря” не перетворила Канів на дійсно морське місто. З часом навіть риба в Дніпрі перевелася і, як пишуть канівчани, у колись “рибному місті” якось непомітно зник рибний магазин. Проте окрема морська тематика все ж трапляється.
Історії Канева мені вистачило на чотири пости. І, прошу вас, не зважайте на дещо мрачні фотографії, це лише погода. Я неодмінно побуваю тут ще і поділюся з вами іншим, веселим Каневом.
Довідка
| Розташування | районний центр на півночі Черкаської області |
| Координати | 49°45? пн. ш.; 31°28? сх. д. На Мета.Картах |
| Проїзд | авто: 150 км від Києва, 75 км від Черкас залізниця: станція Таганча (45 км від міста!) |
| Сайти по темі | Канів на Вікі Канів.net Канівська міська рада |
| Музеї | Шевченківський національний заповідник, м. Канів Черкаської обл., +38 (04736) 4-23-68, 4-20-86 Канівський історичний музей, м.Канів Черкаської обл., вул.Леніна, 15, +38 (04736) 3-23-41 Канівський музей народного декоративного мистецтва, м. Канів Черкаської обл., вул. Леніна, 64 Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», м. Канів Черкаської обл., вул. Леніна, 68 Бібліотека-музей Гайдара, м. Канів Черкаської обл., вул. Леніна, 7 |
| Готелі | Готелі Канева |
| Ресторани | - |
| Різне | - |
Коментарі