ПРИкарпаття – ЗАкарпаття. Частина 1 – Косів і Шешори

У передчутті травневих свят згадався маршрут 2007 року, який, можливо, комусь стане у пригоді. Адже саме на початку травня дві важливі туристичні події: Міжнародний фестиваль-етноеволюція у Космачі на Прикарпатті (1–3 травня 2009 р.) і цвіт нарцисів у долині коло Хуста на Закарпатті.

Це основна мета нашої автоподорожі. Але, крім цього, в тутешніх краях ще стільки всього неймовірно цікавого! А ви бачили «Морське око», їли гуслянку і «”Шеризьку тайну” – кремзлик з м’ясом»? Якщо ні – і вам ці фрази навіть ні на що не натякають, тоді пряма дорога в Карпати і з обох боків: Прикарпаття-Закарпаття.


Наш основний маршрут: Косів–Космач–Хуст–Синевір–Мукачеве–Кам’янець-Подільський.

Починаємо із Прикарпаття. Серед весняної зелені вітер уже справді «зелений», тому разом з ним – на Житомирську трасу. Потім звернули на Хмельницький – тиху, давно випробувану і майже без машин дорогу через Любар–Старокостянтинів. Коли всі вирушають на свята з Києва і на трасах повний трафік, їхати безлюдною дорогою у досить непоганому стані – одне задоволення. Минаємо Чернівці, а звідти на Косів. Що далі, то гуцульського колориту більше. У голові починають роїтися-крутитися уривки з коломийок. За цим усім не второпали, як в’їхали в саме місто.

Косів – мистецька столиця Гуцульщини

Місто засновано ще 1318 р. Легенда розповідає, що перший поселенець звався «Кос». Звідси й назва – «Косів». Одна з його головних туристичних прикмет – косівський базар, на якому можна стати щасливим власником практично будь-яких виробів декоративно-побутового мистецтва Гуцульщини. І що найголовніше – придбати їх особисто в майстра, який і виготовив ці дива, на які ви так спокусилися. Але для цього і, якщо хочете застати великий вибір, треба встати рано-ранесенько і о 6–7 ранку вже бути на базарі. Тоді фортуна вам посміхнеться:). А маєте бажання – відвідайте музеї народних майстрів прямісінько у їхніх помешканнях у Косові. Приміром, родини Корнелюків, вул. Гоголя, 26, тел. (03478) 2-01-02.

За останні роки Косів набрав поруч з гуцульським колоритом європейської елегантності – з’явилися численні яскраво-строкаті вітрини ошатних бутіків, чимало кав’ярень і ресторанчиків. Однак що далі від центру – то більше зелених живоплотів замість парканів, чепурних хатинок, що створюють невимовно-затишну атмосферу прикарпатського містечка. Словом, мистецтво тут у всьому. Навіть у вузенькому плетиві вуличок, що вибігають просто до гір.

От саме на ці гори взимку з’їжджаються усі охочі до гірських лиж – Косів знаменитий і як гірськолижний центр.

Більше ніж кілька поверхів у будинках не побачиш. Адже гори, хай навіть такі давні, як Карпати, все-таки сейсмічна зона. Поміж цим усім в’ється вертлява гірська річка Рибниця, що спадає невеликим дзвінким водоспадом – Гуком. Можна піднятися на гору Міську (просто у центрі міста, тому й “Міська”). Там оглянути залишки валів оборонного замку і помилуватися краєвидами Косова довкола.

А ще Косів, то мікс кількох культур, тому тут збереглися дуже давні єврейські кладовища.

На одному з них, до речі, поховані видатні представники іудаїзму. Тож до Косова з’їжджаються євреї з усіх-усюд. Також Косів – це колишній центр солеваріння. І все це розмаїття у маленькій затишній гірській «чашечці».

Втім духовний харч ніколи не завадить підкріпити матеріальним. Адреса чудових етнічних харчів: «Гражда» або «Колиба» в с. Соколівка коло Косова – хвилин 10 машиною від міста. Ви скуштуєте гуслянку (щось на зразок кислої сметанки), бануш (каша з кукурудзяного борошна), бринзу (овечий сир), форель з гірської річки, вареники з гірськими ягодами, чай з гірськими травами. Смачн-о-о-о!

Усе ще більше смакує в автентичному інтер’єрі…

…під звуки гуцульської музики, яку господар пан Василь, їздячи карпатськими селами, записував сам. Якщо тепло і сонячно, є гарні альтанки біля «Колиби» над гірською річкою. А навкруги полонини. Краса! А ще можна побродити-повештатися по підвісному місточку над гірською річкою дорогою від Соколівки до Косова.

Детальним знанням готелів похизуватися не можемо – жили у друзів. Вони радили базу «Байка», де в клітках на подвір’ї навіть живуть ведмеді. А взагалі вибір є. Ось ще декілька з можливих варіантів – усе залежить від особистих уподобань і товщини гаманця.

Шешори і «Гуцулка Ксеня»

Якщо ви опинилися у Косові, то однозначно варто заїхати у село Шешори, що приблизно за кілометрів 8 від міста у бік Яблунова. Чим воно славне? По-перше, то дивовижно-мальовничим, одним з найкрасивіших у Карпатах, водоспадом на річці Пістинька практично в центрі села. Власне, водоспадів є два: більший тече нижче і спадає приблизно з висоти 4–5 м, менший – з висоти 2 м.

У камінні, по якому тече річка, добре помітна лава вулкана, що застигла. А над бурхливою водою нависають здоровенні каменюки. По меншому водоспаду можна налазитись досхочу, втім, як і кругом у горах, обережність не завадить.

А довкола, як і годиться карпатському селу, гори – хребет Брусний, Пасічний, Радул, Млаки, Кормитура, Росохата, Кінь. Кожна з них має свою історію.

По-друге? Славні Шешори «Гуцулкою Ксенею». Краса довкола…

…тому й не дивно, що саме тут у 1932 р. народилася всіма улюблена популярна пісня. Звичайний студент Роман Савицький написав її для місцевої красуні-гуцулки.

Ну і по-третє, яскрава самобутність тутешньої природи зачаровує досі – влітку тут проходить популярний останнім часом Міжнародний фестиваль етнічної музики «Шешори» (йдучи селом, мимоволі натрапили й на готель з однойменною назвою – «Шешори», тел. (03478) 5-85-45).

Якщо вже зайшла мова про фестивалі, то… залишайтесь. Поїдемо далі – на Міжнародний фестиваль-етноеволюцію високо в гори у Космач!

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

2 коментарі

  1. Копіювати чужі пости погано.. Цю історію я вже бачив в одної дівки на лів джорналі

    м-р Брут Reply:

    А чим це погано, якщо вказаний автор і є лінк? Власне так само я чиню і з власними постами.

    Моя позиція – у розділі About цього сайту.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.