Харків

Харків зустрічає столичний екпрес працюючими фонтанами і гарною погодою. Після того, як гості розповзаються у справах, фонтани виключаються, а погода псується.

Те, що в Харкові розташований найбільший у Європі майдан ви, напевне, чули. Інше питання, що так вважають самі харківчане. Її площа 12 га і вона колись називалась іменем Дзержинського. Над площею височить Ленін. Це за його спиною.

А це те, що він бачить.

До теми: В Самаре находится самая большая из площадей Европы — площадь Куйбышева. Она занимает территорию 17,4 гектара. В городах мира существует всего четыре центральные площади, по территории превышающих самарскую — в Каире, Гаване, Пекине и Пхеньяне (Вікіпедія)

Спокій харчівчан охороняють надійно.

Престижний і сучасний семизірковий готель “Мир” втішав лише холом. Це масова хвороба вітчизняних хілтонів. Бо крім сайту і холу дивитись на все інше без персена неможливо.

Для спостереження за ліфтами в холі встановлено табло з лампочками. А якщо ви застряли, а на лампочки ніхто не дивиться – до ваших послуг здоровенний телефонний апарат в кожній з кабінок.
Про культуру проживаючих у “Мирі” знають все. Заклик не витирати капці рушниками доповнював дизайн номерів.

Двері окремих номерів заміняли мохнаті коци. Сподіваюсь, тимчасово.

Площа Конституції щедро прикрашена скульптурними пацанами, червоними стягами і танками.

Спеціальні платні послуги представлені в асортименті на будь-який смак.

Центр міста має місцями доволі панський, не радянський вигляд.

Ну а радянський період символізувала легендарна будівся Держпрому. Загальна площа його внутрішніх приміщень – біля 60 тисяч кв. м. Фішкою – ціла система висячих на різних рівнях переходів. Будівся споруджувалась в 20-і роки практично без використання засобів механізації. Поруч нависає не менший за розмірами Харківський національний університет.

Ландшафти доповнюють креативні ліхтарі і фонтани. В них меланхолічний робочий виловлював сачком бички і копійки.

Харків активно був втягнутий в ініційовану РІА-Новини нову модель святкування дня перемоги з георгіївськими стрічками. На антенах машин, на рюкзаках і на лацканах піджаків можна було помітити стрічечки, щедро привезені з Росії. Про свято нагадували розтяжки, ролики на рекламних табло і книжечки з військовими піснями в кабаках.

На місці, де мав би бути пам’ятник незалежності скромненько і чистенько. Ну та й добре. Державний прапор був помічений двічі. Червоний – значно популярніший.

Під пам’ятником Шевченкові з квітами лежить якийсь мужик. Напевне, фанат.

До майбутнього покоління ставляться у Харкові уважно. Для вагітних – клуби.

Для новонароджених – магазини з естонською назвою “Етті детті” і скульптурною композицією край дороги.

На вокзалі в буфеті величезний самовар. Тульський, ймовірно. Пиво не варить. Бронзового отця Федора з чайником як і скрипаля на даху не фоткав – їх і так всюди повно. А ще на вокзалі взагалі немає банкоматів. Єдиний застарілий екземпляр стояв мертвим. Поруч запрошували до храму.

Але нам вже був час вирушати додому.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.