Золочів

На Вікіпедії стаття про Золочів починається так: Час заснування Золочева і походження назви загубилися у віках. В принципі на цьому історичну частину оповіді можна було б і завершити, та все ж спробую.

Верховна Рада вважає датою заснування Золочева 1441-й рік.  З нею не згідні літописи — село з такою назвою згадується в 1423-му році. Його тодішні власники Кердеї (всюди написано, що це відомий у Галичині рід, але окрім згадування у Грушевського нічого відомого я про них не знайшов) поступилися Золочевом воєводі Яну Менжику. За кілька років село належало вже боярам з давнього литовського роду Щечонам — їм часом боргував навіть польський король.

Щечони навіть судились між собою за Золочів! Справа в тому, що коронований боржник часом розраховувався землями, через що одні й ті ж маєтки кожен з родини почав вважати своїми.

Боярський дім, що залишився від тих часів, вважається найстаршою кам’яницею міста.

Колись тут жили власники Золочева. Згодом будівлю передали парафіальному костелові для опіки над убогими. Убогий стан найдавнішої будівлі в наші дні повністю відповідає історичній правді.

Попри вищезгадані суди Золочів потихеньку розбудовувався. Вже за нового власника — родини Сенинських (чи Сінинських) — місто зміцнюється валами і дерев’яними укріпленнями. (На фото, звичайно, не вони).

Зусиллями Станіслава Сенинського (між іншим неабиякого пустуна — за любовні походеньки його навіть відлучили від церкви) у 1523-му році Золочів отримує Магдебурзьке право.

Після цього факту саме час сказати, що в місті починають розвиватись торгівля і ремесла.

У 1532-му році Сенінський продає Золочів Андрієві Гуркові (тобто з Гурки), познанському каштеляну (це така службова особа, яку призначав король для управління замком та навколишньою місцевістю). Гурки ще добудують укріплення, потім продадуть Золочів, потім знову його відкуплять і знову продадуть.

В принципі часи, коли міста продавали як картоплю, навряд чи можна вважати зручними для міщан. У кожного нового власника в голові жили свої таргани, один будує замок, другий програє будинок за будинком в карти, третій — запроваджує якусь альтернативну релігію.

Вже в кінці XVI століття місто переходить у власність Собєських, польського королівського роду. Якуб Собеський у 1634-му році на місці дерев’яних укріплень добудовує кам’яний замок (про нього -  окремий пост).

Шістнадцятим століттям датується церква Святого Миколая. Зведена на лінії оборонних валів (її так і називають часом — «на Валах») вона мала і фортифікаційне значення.

За радянської влади тут був музей атеїзму.

Взагалі-то Золочів мені спочатку не надто сподобався. Замок-замком, але саме місто враження не справило.

Наприклад, та ж церква Воскресіння Господнього (1604 р.) — зовсім неоригінальна, майже фабрична будівля з аляповатим гіпсовим портиком.

Але потім я зауважив на золочівські балкони.

Оцей — для худих золовчан.

Цей — для солідних.

А цей — для кислотних.

Це — взагалі не балкон.

Велика пожежа 1691 р. знищила дерев’яний Золочів, а 1705 р., у роки Північної війни, місто спустошили шведи. Їхній руйнівний напад суттєво підірвав економіку міста і, щоб пожвавити економічний стан Золочева, королевич Яків надав привілей на збільшення кількості ярмарків. Відтоді місто розвивалось як великий торговий центр із крамницями українських, вірменських, польських і турецьких купців.

Собєські володітимуть Золочевом півтори сотні років. За них добудовується надзвичайно гарний костел Успіння Пресвятої Богородиці (1726 рік). Це, напевне, найгарніша споруда міста.


Є декілька версій, якими дослідники пояснюють походження назви Золочів. Одні виводять цю назву від ланів пшениці, що золотим морем хвилювалась навколо поселення, інша — від торгового шляху, що пролягав через Глиняни — Глинянський тракт і в Золочеві злучався з дорогою, яка вела на Тернопіль і Галич. Цей торговельний шлях, можливо, і став основою назви поселення Злучів, а згодом і міста Золочів. Із часом його назвали татарським Чорним шляхом, що починався від Галицької брами у Львові, яка була там, де сьогодні сквер, у якому стоїть пам’ятник королю Данилу. На цьому шляху татарські орди з’являлись дуже часто і несподівано. Набігали на села, грабували, палили, забирали в ясир. Страшна, трагічна дорога, що пролягала Золочівською зем­лею, залишила в пам’яті золочів’ян назву однієї з околиць — Шляхи.

В 1737-му році Золочів з навколишніми землями переходить до сандомирського воєводи Тарла, а пізніше — до Радзивілів. Ті мало цікавляться придбанням і Золочів занепадає.

Після 1772-го року Золочів переходить до складу Австрії. За австрійських часів в місті закриваються два монастирі.

Натомість Золочів стає майже курортним завдяки розташованим неподалік знаменитим водолікарням. Зводяться численні панські будинки, а на місці колишніх оборонних валів закладаються прогулянкові сквери («спацери»). Щось схоже є у Відні, Кракові та Львові. (Дикі лебеді на початку поста саме звідти).

В 1811-му році під Золочевом народився поет і священик Маркіян Шашкевич. Його іменем називається і центральна (пішохідна) вулиця.

Останній власник міста граф Лукаш Комарницький в 1834-му році уступає маєтки короні. Після першої світової Золочів польський.

Після 1939-го — радянський.

Після 1991-го — український.

Мало не забув сказати, що до історії міста доточують історію легендарного міста Радече (жодної легенди про нього я також не знайшов, але це нічого не означає). Радече згадується ще в літописах 1180-го року. А під час татарської навали місто спалили.

Як пише путівник, жителі, які залишились живими, поховались у навколишніх болотах (як і мешканці спаленого Самбора). Там вони будували житло, пересувалися ж, прокладаючи шлях за допомогою вбитих у болото дубових палей. Так починався нинішній Золочів.

Читаємо далі про Золочівський замок.

Довідка

Розташування районний центр на сході Львівської області
Координати 49°80? пн. ш.; 24°90? сх. д.
На Мета.Картах
Проїзд авто: 65-й км траси Львів-Тернопіль
залізниця: станція Злочів
Сайти по темі Золочів на Вікі
Замки і храми України. Золочів
Золочів Плюс. Регіональний проект
Пам’ятки України. Золочів
Золочівська РДА
Музеї Золочівський замок, м. Золочів, вул. Замкова, 3, +38 (03265) 3-33-85
Готелі Готелі Золочева
Ресторани Замок, м. Золочів Львівської обл., вул. Замкова, 3
Різне -
Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

4 коментарі

  1. Дуже гарний короткий опис історії Золочева.

  2. Володимир2

    Чому Золочів на фотографіях показаний такий занедбаний? Автор спеціально старався відбити охоту у всіх сюди приїжджати?
    Звісно це не Львів з його памятками, але подивитись також є на що.
    Постом залишився незадоволений. Приїжджайте всі у Золочів і переконайтесь що він набагото кращий.

  3. Дійсно зовсім немає фото чудового замку, до речі одно з небагатьох замків оборонного типу в Україні, які залишились до наших днів, в комплексі з Китайським палацом , прототипів якого існує лише 2 в Східній Європі ( в Німеччині та Росії). На даний момент він дуже гарненько відреставрований. Варто побачити!

    м-р Брут Reply:

    Внизу цього поста є посилання на його другу частину. Якраз про замок.

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.