Чуднів

Найвидатніша подія в історії Чуднова, невеличкого містечка на Тетереві, сталася в 1660-му. Восени того року велике військо московського воєводи Василя Шереметьєва виступило на Львів. Воєвода був переконаний в непереможності його чималої армії (42 тисячі чоловік) і мав серйозні наміри спопелити всю Польщу і привезти польського короля до Москви в кайданах. “При моих силах можно с неприятелем управиться и без помощи Божией!” Проте біля Чуднова російську армію зустріли польське і татарське війська.

Шереметьєв небезпідставно розраховував на союзні сили Юрія Хмельницького. То були чудові часи, коли татари, росіяни, поляки і українці по черзі одне одного лупцювали, об’єднуючись задля цього в найцікавіших комбінаціях. Сорокатисячна українська козача армія теж вирушила на Польщу. Та неподалік від Чуднова полякам вдалося не лише її добряче пошматувати, але й домогтися переходу Хмельницького на бік польсько-татарських партнерів.

В жовтні в Чуднові між українцями і поляками було укладено Слободищенський трактат, що фактично розривав Переяславські статті. (Ця подія підсилила фактичний розкол України на ліво- і правобережжя, тобто фактично проросійську і пропольську частини – все як у 2004-м році). А Шереметьєв в листопаді здався і потрапив у полон до кримських татарів. На 21 рік! І аж в 1681-му році був викуплений росіянами.

Власне назва ніби походить від дива – чудесної перемоги мешканців містечка над татарською ордою. Чудо-факт увічнений на гербі міста. Рука з шаблею, що стирчить з-за стін фортеці символізує мужність її захисників. Напис “Алёна the best” геральдичного значення не має.

За іншою версією, містечко завдячує іменем київському боярину Чудину. Той так зачарувався навколишніми пейзажами, що перейменував населений пункт на Чуднів. А колись село ніби називалося Червоне Яблучко.

в 1507-му році Сигизмунд I подарував екс-Яблучко з навколишніми землями Костянтину Острозькому: “осадити мєсто, збудовати замок, мети: мито, торг і корчми”, а також відновити ярмарки. Як і сусідній Ізяслав, згодом Чуднів переходить у власність Заславських, а після припинення їх роду, вже після вищеописаних подій, маєтки переходять з рук в руки (Сангушки, Потоцькі, Ржевуські). В 1792-му році Чуднів стає звичайним повітовим містом.

Церква Різдва Богородиці збудована в 1772-му році.

На протилежному від церкви пагорбі над Тетеревом симпатичний будиночок харчевні. Абсолютно безтолкової і несмачної. Може десь тут стояв давньоруський замок, озброєний 3 пушками і 2 піщалями; в ньому зберігались значні запаси провіанту та жили замкові слуги. В місті жило багато вільних людей та міщан, також було 32 двори хлібопашців, що платили по 20 грошей податі і 63 корчми (30 грошей); мита виходило в рік 10 коп. грошей.; до Чуднова простягались 7 сіл і 8 бортних земель, з яких виходило 18 відер меду в рік.

В місті є ще кілька церков, зокрема – католицька Церква знайдення господнього хреста, споруджена в 1760-му році завдяки допомоги княза Сангушка замість дерев’яної, що постраждала під час війн.

Церкву дореставровують. Що мені точно подобається в католицьких приходів – це наявність в них сайтів. З нього, наприклад, я дізнався, що в храмі проїздом до Канева на зустріч з Катериною Другою, побував польський король Станіслав Август.

Радянський період в історії Чуднова, у який, до речі, костел розібрали майже до фундаменту, представлений вождем світового пролетаріату.

Кафе (з помилково пропущеною літерою “х” посередині слова) – теж пам’ятка тої епохи. Чуднівці взагалі намагаються нічого без потреби не змінювати.

Кишеня тут не Велика. Зате крамниця – модна.

Між іншим, свого часу в Чуднові проживало чимало євреїв (це зараз їх 0,025%). Ось для прикладу історія про Альтера з Чуднова: Иехиль-Алтер Лейбович Гойзман (1849 – 1913) был известным музыкантом-скрипачом и педагогом, дирижёром оркестра и композитором, автором многих танцевальных мелодий, считающихся теперь народными. Об исполнительском мастерстве “Алтера из Чуднова”, как его часто называли, в народе ходили легенды. Коронным номером каждого его концерта была виртуозная пьеса “Железная дорога”, иллюстрировавшая поезд в пути. Эту пьесу Иехиль Гойзман по настойчивым требованиям слушателей исполнял на каждом концерте, приводя их в неимоверный восторг. Надо сказать, что Иехиль Гойзман резко выделялся на фоне других музыкантов – клезмеров того времени тем, что хорошо знал нотную грамоту. Чердак его большого дома, выходившего окнами на базарную площадь местечка Чуднов (ныне районный центр Житомирской области на Украине), был до отказа забит его нотными рукописями, которые пролежали невостребованными со дня его смерти до самого начала Великой отечественной войны. А во время войны всё его творческое наследие бесследно исчезло. Очевидно, ноты пошли на топку в соседские печи.

В центральному скверику – невеличкий військовий меморіал. Горить вічний вогонь, газ подають по 228,8 долари.

Поруч вже сучасну історію репрезентує Петро Порошенко. До відвідувачів дитячого майданчика він вітає запатентованим любодружнім звертанням.

Нині в Чуднові мешкає шість з половиною тисяч жителів. Ага, Червоне Яблучко…

На сайті Верховної Ради і в російській Вікіпедії датою заснування Чуднова безсовісно вказано 1924-й рік. Насправді, дата заснування містечка не відома. Вважається, що вже у великокняжий період Русі тут було укріплене городище. Перша письменна згадка належить до 1416-го року – про те, що чуднівці презентують три відра меду на користь київської Святої Софії. Здається, що Київ міг би щось запрезентувати навзаєм.

Довідка

Розташування райцентр Житомирської області
Координати 50°03?30? пн. ш. 28°8?0? сх. д.
На Мета-картах
Проїзд авто: 50 км від Житомира в напрямку на Старокостянтинів
залізниця: Чуднів-Волинський
Сайти по темі Чуднів на Вікі
Замки і храми України. Чуднів
Чуднівська районна державна адміністрація
Чуднів. Орден Менших Братів в Україні
Музеї -
Готелі в Готелі Чуднова
Ресторани -
Різне -
Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

9 коментарі

  1. а лотка просто супер

  2. а мне нравитса собака с елкой

  3. моє ідне місто!!!!!!!

  4. Церква Різдва сильно перебудована в ХІХ ст. в псевдоросійському стилі, зовсім вона не нагадує церкву з 1772 року. Спасибі вашим москалям і більшовикам за те що знищили чудове містечко! Сьогодні – типове російське містечко.

  5. Как будто дома побывал.Спасибо из Тюмени!

  6. Timonya October 30th, 2009 at 09:28

    а мне нравитса собака с елкой

    ахахаха то лисиця з колобком! )))

  7. Бодя February 28th, 2010 at 15:01

    Церква Різдва сильно перебудована в ХІХ ст. в псевдоросійському стилі, зовсім вона не нагадує церкву з 1772 року. Спасибі вашим москалям і більшовикам за те що знищили чудове містечко! Сьогодні – типове російське містечко.
    Бодя не пизди!

  8. А чому в такому гарному селищі немає краєзнавчого музею?Ганьба!

    motya Reply:

    Домашний, патамушта местные алигархи купили этот музей и сделали из него кабак!

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.