Коропець

І знову удача! В Білій Церкві є церква, в Острозі – острог, в Коропці – короп. Як максимум бетонний. З іншого боку в Гусятині простежується певний дефіцит гусей, а в Чорткові – чортів, проте наразі мова все ж про Коропець.


Селище Коропець знаходиться між настільки мальовничими пагорбами на узбережжі Дністра, що його також називають “малою Швейцарією”. Справедливості заради хочеться сказати, що окрім природи Швейцарію тут не нагадує нічого.

Буквально днями сюди навіть завітав президент. Хоч привід для його візиту був скоріше сумний – наслідки повені. Проте це не перший візит високопосадовця до Коропця. Адже саме тут розташований палац колишніх власників цих земель – Бадені, один з яких – граф Казимир Бадені – був у свій час намісником австрійської Галичини, а згодом – Австро-Угорським Тимошенко.

Губа графа, знаного українофоба була не дура. Палац в Коропці прикрашений розкішними бароковими ліпнинами, панелі на стінах були виготовлені з червоного дерева, а підлогу граф хотів викласти справжніми злотими.

Палац перебудований на початку ХХ століття. На його місці був інший, споруджений попередніми власниками Коропця – Мисловськими. А ще до Мисловських Коропцем володіли, само собою Потоцькі.

Як пише Блека, до цього часу дожили деякі елементи внутрішнього оздоблення палацу, та колишня овальна бальна зала, прикрашена панелями темного дубу, вже не має портретів польських королів, що вкривали верхню частину стін в три ряди. Це були копії, виконані Марселем Машковським з відомих робіт Яна Матейки. Не дарма бальна зала називалася також “королівською”. Поруч з королівською залою розміщалися їдальня, бібліотека та каплиця, яка мала вихід назовні. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Більш скромний другий поверх складався виключно з житлових приміщень.

Навколо палацу було розбито ландшавний парк площею понад 200 га! Через парк протікали дві річки, через які було споруджено пофарбовані білим містки. За парком доглядали аж 30 садовників.

В парку стоять соцреалістичні корпуси школи, музичної школи, інтернату і ПТУ.

На ближчому горбі споруджено новітній храм у модній нині гігантоманській манері. Схоже, що храм суміщено з могилами радянських воїнів.

Зате в центрі села – все як колись, ніякого тобі модерну. Храм культури і мистецтв оточений вишуканими скульптурами роботи невідомого майстра.

Офіційний сайт Коропця (є й такий, причому цілком пристойний на вигляд), окрім чесно вкраденого тексту від Блеки нагадує про видатних людей селища. Наприклад, це Ваcиль Тимків спеціаліст легкої промисловості, технічний мененджер - затамуйте подих – світової Компанії (з великої “К” по тексту) “Кока-Кола” в Україні, в Броварах з 1992 року, в минулому студент Мюнхенського інституту легкої промисловості, сьогодні проживає в Боснії, працює в Німеччині, громадянин Німеччини.

Лише пам’ятна колона нагадує, що Коропець вперше згадується аж в 1421 році. В 1453 отримує магдебурзьке право, а в 1607 і в 1672 роках Коропець покацали вщент турки. Далі, пише нам стела, Коропець не без успіху нищили польсько-австрійсько-московсько-більшовицькі окупанти.

Та хіба можна знищити оту всю красу?


Переглянути більшу мапу

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.