Біла Церква

Що мене втішило найбільше – це наявність в Білій Церкві білої церкви. Навіть кількох. А то назвуть місто, скажімо, Золотий Потік. А на ділі – самі розумієте. Ось ця біла церква – костел святого Іоанна Хрестителя, споруджений на Замковій горі на гроші останніх власників міста Браницьких в 1812 році.
костел святого Іоанна Хрестителя

Інтер’єр костьолу прикрашений орнаментальним ліпленням італійських майстрів. Причому це ліплення коштувало замовникам дорожче ніж сама споруда! Тож не дивно, що саме тут в 50-их роках минулого століття розмістили склад. Нині в будівлі зал камерної та органної музики.
Біла Церква

Білу Церкву заснував особисто великий українець Ярослав Мудрий в 1032 році.

Ой, це не він. Ось.
Ярослав Мудрий

І назвав місто своїм іменем, тобто Юр’їв. (Якби назва залишилась стара, то бідним дизайнерам було б значно складніше тримати симетрію. Вийшло б щось таке: Юр975їв. Не гарно, скажіть?)

Того року Ярослав, він же Юрій (це його християнське ім’я – Юрій), він же Георгій, він же Гоша, він же Гога Мудрий побудував кілька населених пунктів на півдні тодішньої Русі – Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарку. Ці замки-поселення мали на меті боронити руські землі від постійних набігів половців.

Про те, що місто заснував саме Ярослав Мудрий мешканцям нагадують постійно.
Біла Церква

Як у справжньому прикордонному місті, Юр’їв тоді являв собою справжню етнічну кашу. Поряд з полоненими ляхами поселялись руські вихідці і навіть печеніги, які рятувались тут взимку від половців (літом вони кочували, а зимою чи на час небезпеки ховалися у свої укріплені городища по Росі, в тому числі і в Юр’їв). Жителі Руської землі на відміну від диких половців звали їх “своїми поганими”.

Замкова гора-дитинець була серцем Юр’єва. Єпископський храм, що тут стояв, як я вже казав не зберігся.

Через своє прикордонне положення місто регулярно піддавалось нападам. Печенігі, потім чужі погані половці, а згодом монголо-татари тримали всіх мешканців у напрузі. Іноді тодішньому МНС доводилось проводити тотальну евакуацію жителів до Києва, як, скажімо, в 1095 році.

Руські князі намагалися замирити загарбників – дарма. Мономах уклав з половцями 19 мирів, передав їм безліч одягу й худоби. За прикладом Святополка князі одружувались з ханськими дочками – тесті продовжували грабувати вже по-родинному. Монголи ж не церемонились і спалили Юр’їв вщент, у тому числі і собор на Замковій горі.

Довгий час високий напівзруйнований єпископський собор з білого каменю служив орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Не дивно, що відроджене місто отримало назву – Біла Церква.
Преображениський собор

Це інший храм – Преображениський собор, збудований в 1833-1839 роках на місці. напівзруйнованої (зараз відновленої поруч) Микільської церкви. Її ж заклав особисто Іван Мазепа, котрий уподобав Білу Церкву в розквіті своєї могутності. Мазепа народився неподалік, в родовому помісті – селі Мазепинці – і вважав цей край своєю батьківщиною. В цих краях Мазепа нажив свої статки і десь тут, кажуть, знайшли скарбницю гетьмана.

Та це я поспішив. У 1362 році відроджена Біла Церква разом з Київським князівством була приєднана до князівства литовського князем Ольгердом. Після Люблінської унії 1569 року тут вже була Річ Посполита. Біла Церква стає центром староства.

У 1589 польський король Сигізмунд ІІІ надає Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право. В цей час Біла Церква належала родині Острозьких. І власники не визнали королівського привілею, чим спонукали білоцерківських міщан за зброєве повстання. Після підтримки Острозького з боку короля (той скасував своє рішення про магдебургію) повстання почало набувати ще й антипольських рис. Через два роки у Білій Церкві із захоплення замку починається ще й селянське повстання, яке започаткувало період постійних війн між Україною та Польщею.

В середині XVII століття Біла Церква була вже досить значним містом: центром староства та полку, мала понад 1000 дворів.

Богдан Хмельницький з основними своїми силами довгий час перебував в місцевому замку. В часи Визвольної війни 1648-57 років місто одним з найважливіших опорних пунктів козацького війська. Після Берестецької битви, у якій перемогли поляки, Хмельницький і козацька старшина погоджуються на укладання миру. За Білоцерківським договором польській шляхті поверталися маєтки, обмежувалась підвладна Богдану Хмельницькому територія, козацьке військо скорочувалося удвічі, Україна позбавлялася права вступати в зносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством. Договір діяв аж один рік.

До часів Мазепи місто поперемінно належало то Росії, то Польщі, то нікому не належало. Приблизно сто років на цих землях колотились перманентні повстання і смути, апогеєм яких стала Коліївщина. За її придушення польський коронний гетьман граф Ксаверій Браницький в 1774 році отримав у подарунок одне з найбагатших у Польщі Білоцерківське староство, яке збереглося за родиною Браницьких і після остаточного приєднання цих земель до Росії.

Аж до ХХ століття Біла Церква стала вотчиною сім’ї Браницьких. За їх спонукання містечко втратило адміністративний статус і стало по суті приватним маєтком, що навряд чи сприяло економічному розквіту.

Порятунком для економіки стало укладання у 1806 році Браницькими договору з єврейською общиною, якій дали дозвіл на поселення і будівництво у місті. Вперше євреї з’явились на Київщині в XI-XII ст., куди прибули з Криму та східного побережжя Чорного моря. Проте саме Браницькі легалізували їх перебування у місті і навіть побудували для євреїв в центрі міста торгові ряди.

Те, що не змогли поляки, українці і росіяни – зробили євреї. Вони принесли у Білу Церкву велику торгівлю і ремесло. Вона стала вузлом важливих транспортних шляхів, через неї проходили численні урядові, військові, поштові естафети і купецькі каравани.

Дружиною Ксаверія Браницького була улюблена фрейліна Катерини Другої, племінниця Григорія Потьомкіна Олександра Енгельгардт. В той час російська влада заохочувала шлюби російського і польського дворянств. Олександра отримує білоцерківські землі в подарунок від чоловіка і розгортає тут бурхливу діяльність.
дендропарк Олександрія

За взірцем європейських столичних парків Олександра Браницька на ділянці віковічної діброви в урочищі Гайок розпочинає створення парку. Без зайвої скромності парк вона називає на свою честь – “Олександрія”.
дендропарк Олександрія

Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в 1793 році. Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота по будівництву літньої резиденції графів Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала і зимовою. Поруч з нею було розташовано комплекс павільйонів, в тому числі Монарший павільон, Бальна Зала та інші.
дендропарк Олександрія

Решта території була призначена для художньої частини паркових облаштувань. До них належать Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада “Луна”, “Китайський місток”, “Руїни”, “Арочний місток”, “Острів Марії”, “Острів Троянд”, різні види фонтанів, водоспадів та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворили єдиний парковий ансамбль. Алеї парку прикрашали бронзові і мармурові скульптури, вази.
дендропарк Олександрія

дендропарк Олександрія

Великий штат обслуги забеспечував побут Браницьких та їх гостей. В теплицях для їх потреб вирощувались екзотичні рослини: кактуси, орхідеї, ананаси, інжир, цитрусові, італійський виноград, китайські рози, які досягали небувалих розмірів. Поряд з палацовим комплексом із західного боку розташовано сад “Мур”; зі східного боку – “Клини”, сад Катерини ІІ, Сад Потьомкіна, Російський сад, городи.

В 1815 році Браницька привезла в Білу церкву з Берліна молодого садівника Августа Єнца, який протягом наступних 54 років працював у парку, створюючи все нові і нові композиції. Творінням його рук є ландшафтні композиції, які збереглися і до наших часів на Великій і Малій галявинах. В подяку за його багаторічну працю і на честь 50-річчя його служби, господарі встановили в парку пам’ятну металеву колону. (На фото інша колона, але суті це не міняє).

В середині ХІХ століття парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П.Державін, О. С.Пушкін, Т.Г.Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художник.

Що вони тут робили чесно кажучи і не знаю. Кабаків – немає, атракціонів – також. Хіба з собою приносили…
дендропарк Олександрія

Реформа 1861 року, яка скасувала кріпатцтво, позбавила Браницьких безкоштовної робочої сили. З цього часу уповільнюється розвиток парку «Олександрія». Практично до 1917 року в ньому виконувались роботи, пов’язані тільки з доглядом вже існуючих об’єктів. Неймовірно багаті Браницькі за бабло парки будувати не хотіли. І це при тому, що дохід з самої тільки Білої Церкви приносив 750 000 золотих!

Під час громадянської війни 1918—1921 років парк зазнав величезних втрат. Більшість архітектурних споруд була повністю або частково зруйнована. З “Олександрії” вивезли велику кількість цінних мармурових та бронзових скульптур, значні збитки були завдані і парковим насадженням. З 1921 року “Олександрія” стає основною базою його навчально-дослідного господарства. У 1922 році рішенням Київського губернського комітету парк “Олександрія” був проголошений заповідником і до 1946 року входив до складу сільськогосподарського технікуму, а згодом інституту.

В 1955 році розроблений проект реставрації і розвитку парку. В 1957 році, під керівництвом і за активної участі Д. М. Криворучка в парку розпочалися реставраційні роботи. Були відновлені всі основні паркові споруди за винятком палацу і танцювального павільону: головний вхід, Ротонда, Колона печалі, Великий водоспад, колонада Луна, Китайський і Арочний містки, фонтани. Одночасно були збудовані нові об’єкти – джерело “Лев”, “Кругла альтанка”, закладені нові паркові насадження. Була впорядкована і розвинена мережа алей, забезпечені водо- і електро постачання, каналізація.

Влітку 2007 року дендропарк “Олександрія” безуспішно номінується на конкурсі “Сім чудес України”.

Найхарактерніша прикмета парку – вкопані по самі помідори смітники.

На кошти Браницьких споруджено також церква святої Марії Магдалини. З 1934 до 1942 року церква була закрита. В період гітлерівської окупації богослужіння було відновлено і відтоді тут постійно діючий православний храм. Його, між іншим, немає в Державному реєстрі національного культурного надбання.

2001-го року почали зводити великий жіночий монастир. Зараз монастир діє, але будівництво ще не завершено.

За радянської влади Біла Церква знаходиться у перманентній економічній кризі. Революції, війни, голод, репресії.

Лише після 1972 року, після спорудження кількох промислових гігантів, почало істотно зростати населення міста.

На сьогоднішній день у мiстi працює 36 промислових пiдприємств. Найпотужніше і найвідоміше – знане шинами ЗАТ “Росава”. На малих підприємствах міста зайнято 25 тис. чоловік – 20% від кількості працездатного населення.

Як пише офіційний сайт Білої Церкви, незважаючи на економiчнi труднощi наше мiсто росте i розвивається. Важливим регіональним освітнім центром є Білоцерківський національний аграрний університет.

Всі його фасади обвішані меморіальними дощечками на згадку про видатних випускників та викладачів. Виглядає траурно.

В принципі все.

Довідка

Розташування районний центр Київської області
Координати 49°47′ пн. ш., 30°07′ сх. д.
На Яндекс.Картах
Проїзд авто: 80 км на південь від Києва трасою на Одесу
залізниця: розклад по станції
Сайти по темі Біла Церква на Вікі
Офіційний сайт Білої Церкви
Форум міста Біла Церква
Біла Церква – місто добра
Замки та храми України. Архівні фото
Музеї -
Готелі Візит, вул. Щорса, 65-а, +38 (04463) 6-13-11
Гостиний двір, вул. Підвальна, 10, +38 (04463) 9-03-75
Діброва (санаторій), вул. Лісова, 2-б, +38 (04463) 6-47-94, 6-35-45
Диліжанс, вул. П. Запорожця, 359, +38 (04463) 7-44-45
Київ**, пл. Торгова, 3, +38 (04463) 5-35-60, 5-35-63
Росава, вул. 60 років Жовтня, 1/56, +38 (04463) 9-16-47
Роставиця, с. Матюши Білоцерківського р-ну, вул. Щорса, 5, +38 (0446) 33-16-44, (095) 155-78-16
Рось, бульв. Перемоги, 130, +38 (04463) 6-64-27
Центральний, бульв. 50 років Перемоги, 15, +38 (04463) 9-16-75
Ресторани -
Різне -
Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

4 коментарі

  1. льолік білоцерківський

    Гарна розповідь, потішили, дякую. Шкода що Зимовий Палац Браницьких не сфоткали і не згадали, а він був так близько, коло музею, тепер там муз.школа.

  2. А наш санаторій “Діброва” з цілющими радоновими джерелами! Це незабутній куточок Білої Церкви! Завітайте на сайт http://radon-dibrova.at.ua

  3. дякую! дуже гарна розповідь…чому ми так свої міста не любимо? вивіски магазинів страшнючі!!! архітектура в парку убога, не найкращі часи для міста, є чим гордитися та нема на що дивитися…

  4. Ух ты, здесь много знакомых мест!!! =)

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.

интернет магазин кальянов екатеринбург
donkalian.ru
Сауна в москве для двоих
Инфракрасные сауны и кабины. Публикации о применении саун
sauna-banya.com
Теплые полы электрические или водяные
Эффективная гибкая гофрированная нержавеющая труба водяного теплого пола
ci-samara.ru