Київ: Щекавиця

Перша духовна установа мусульман відкрилась в Києві в 1897 році, на Подолі. Молильний будинок мав служити до часу спорудження першої київської мечеті, розрахованої на 800 віруючих, які б молились одночасно. В 1913 році навіть заклали перший камінь у її фундамент на вул. Гоголевській. Де він очевидно і пролежав аж до 1996-го. Того року Духовному управлінню мусульман України київська мерія виділила земельну ділянку для будівництва культової установи.

Після завершення в 1998 році першої черги будови в київській мечеті щоп’ятниці і на свята проходять молитви. В 2000 році на куполі мечеті Ар-Рахма, що означає Милосердя, було встановлено півмісяць. Скоро тут буде розташований цілий ісламський комплекс: крім мечеті ще й корпус Духовного управління, медресе (школа) і мінарет.

Все споруджується на пожертви, а через це – не надто швидко. Кілька родин мешкають поруч з будовою, у вагончиках. Жінки в ісламських хустках пораються біля величезного казана.
У середені мечеті просторі і геть порожні зали. Стіни не розписані, у більшості мусульманських течій зображення людей, звичні для православних храмів, не допускаються. годинники на стіні дозволяють не пропустити час для молитви.

Позаду мечеті – мусульманський і старообрядські цвинтарі. Звідси – рукою подати до Щекавиці, астрономічної гори Києва, на якій ніби як похований віщий Олег. З гори відкривається урбаністична панорама Оболоні і Райдужного масиву.

Була ідея саме тут, на княжій горі Щекавиці поховати Тараса Шевченка.

Цю місцину ще називали київською Швейцарією. Перед написанням Песни о вещем Олеге Олександр Пушкін побував в Києві й гуляючи Щекавицею (тоді цей район називали Олегівкою) хотів відшукати могилу того самого Олега. Деякі історики кажуть, що і не міг – Олега, мовляв, поховали в іншому місці.

Кажуть, що тут жив Щек – один із засновників Києва. А до нього, в четвертому столітті тут мешкали справжні готи – на Щекавиці була їх столиця. В 80-х роках минулого століття район задумали забудувати. В десяти хвилинах від Контрактової тепер цілі вулиці порожніх будинків.

Зовсім поруч від мечеті Ар-Рахма – єдина в Києві дерев’яна церква. Навіть в часи, коли підривали Михайлівський та інші собори Макарієвська церква залишалась цілою, а з 1942 року – діючою. Церкву збудували не так давно, в 1897 році (у тому ж Чорткові деревяній церкві майже 300 літ).

Священномученик Макарій, Митрополит Київський і всієї Руси, обраний на кафедру в 1494 р. Після спустошливої татаро-монгольської навали 1240 р. київські святителі не жили в Києві більш як 200 років. З почуття архіпастирського обов’язку святитель Макарій вирішив 1497 р. відвідати древню столицю Руси. Дорогою з Вільно в Київ Митрополит Макарій мужньо не полишив Богослужіння в храмі під час татарського набігу і був убитий у вівтарі. На честь 400-річчя мученицької кончини Митрополита Макарія і було закладено цей храм з церковно-парафіяльною школою.

До 1000-ліття Хрещення Руси були проведені велиикі роботи по благоустрою храму та навколишньої території, було відремонтовано стіни храму. В 1991 р. Свято-Макаріївська церква постала в своєму первісному вигляді з сяючими позолотою маківками куполів і новою дзвіницею. Ймовірно, первісний вигляд включав в себе і склопакети.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • Google Buzz
  • del.icio.us
  • email
  • PDF
  • Print

Читайте також:

Прокоментувати

You must be logged in to post a comment.