Мандри в категорії ‘Полісся’

Хабне-Кагановичі-Поліське

Четвертий за розмірами в Київській області Поліський район — найменш заселений. На одному квадратному кілометрі тут проживає лише п’ять чоловік. І причини — не лише природні особливості краю, а сумнозвісний Чорнобиль. Центром району до 1993-го року було однойменне селище. Нині — одне з багатьох мертвих поселень Зони відчуження.

Чоповичі. Монастирське село

Козака Гната Чопа нагородили поліськими десятинами за якісь заслуги перед польською короною. Правду кажучи, подарунок з королівського плеча Сигізмунда I був такий собі: навіть у наші дні тутешні землі переважно ліси з болотами. Право нащадків Гната на маєтності королі не заперечували й згодом. Грамотами Сигізмунда II, Яна III підтверджувалось право власності за новим шляхетським родом [...]

Старий Чарторийськ. Чортові рови

Здогадатись, що тут, серед боліт Полісся стояла колись одна з найпотужніших руських фортець – важкувато. Як і прийняти той факт, що з цих місць походить одна з найшляхетніших князівських литовсько-польських родин. Тим не менше, навіть назва села говорить сама за себе: рід Чарторийських, нащадків Ольгерда й Гедеміна отримав своє ім’я завдячуючи цьому старовинному містечку на [...]

Зірне. Туберкульозна Швейцарія

Прип’ятське Полісся і досі не надто заселене. Ліси й болота не вельми приємні для проживання, тим більше, що аби якось тут господарювати, спершу слід непогано в цю землю вкластися. Перші масштабні меліоративні роботи у районі сучасного села Зірного (нині це є фактично околиця райцентра Березно, що на Рівненщині) проводились в 70-і роки XIX століття. Дренаж [...]

Скала-Подільська. Частина друга, класична

, у якій ми пройдемося містом з його храмами, парками та кар’єрами. А перша, фатальна частина була раніше. Після поділу Польщі Скала опиняється на Австрійській території. Містечко отримує якийсь там статус, але є по суті глушиною на найвіддаленішій околиці імперії. Костел, на який Богдан замахується булавою, здав в експлуатацію у 1719-му Валентин Межеєвський під час [...]

Червоне. Між польотом і забуттям

Вже кілька разів ми з вами згадували про легендарних Терещенків. Останнім часом їх прізвище все частіше вживається як синонім меценатства, яке є неодмінним атрибутом багатства. А про те, що статки цукромагнатів були величезні – нагадують їх численні маєтності, що вціліли по країні. Цукрові заводи діють, столичні палаци – в ціні, а от провінційні або занепадають, [...]

Ліщин

Турист, котрий не полінується завернути до цього мальовничого села з траси Житомир – Сквира, не залишиться розчарованим. Ні, тут немає закинутого замку чи палацу, переобладнаного під психлікарню. Зате зберігся добротний двохсотлітній костел, десь така ж за віком садиба з навколишніми красотами у вигляді бонусу.

Коростень. Місто Мала, Щорса і Януковича

Якщо по-чесному, то Коростень мав би зватись Ужгородом. Бо стоїть на річці Уж. Але навіщо Україні два Ужгороди? Місто могло б називатись і Малином, іменем древлянського князя Мала. Але і два Малина для України певно що забагато. Назвали Коростенем.

Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія

В давнину, може ще з древлянських часів село звалося Вороніне. Хто ж тоді цей Макар і чому на його честь перейменували містечко? Ним виявився онук власника цих земель – литовського магната Васенцевича (або Івашенцевича). Дід отримав кілька сіл на Київщині у нагороду за службу. А Макар Васенцевич – остаточно перебрався сюди та облаштував у Вороніному [...]

Андрушівка. Солодкі легенди

Вперше Андрушівка, що на Житомирщині, згадується у 1683-му в переліку пустих сіл, де нема жодної халупи (за іронією ця дата і вважається офіційною датою заснування містечка). Через двісті років знамениті Терещенки збудують тут один зі своїх палаців. З тих пір в Андрушівці в халупами все буде о.к.