Мандри в категорії ‘Галичина’

Унівська лавра. Аскетична обитель

Між розкішними пагорбами на межі Галичини та Опілля заховалося межі горами старовинне село Унів, знане також як Межигір’я. Ще на початку XIV століття, а може й раніше у тутешньому закапелку оселились монахи. Нині це Святоуспенська Унівська Лавра, єдина греко-католицька лавра в Україні.

Лівчиці. Лосиний острів

За місцевою легендою, яку я вслід за своїми інтернет-попередниками передруковую, сучасна історія села починається від невдалого полювання. Десь на початку XIX століття француз Лось (чого це у француза таке прізвище – легенда не переказує) заблукав у тутешніх лісах. І поки сувався тутешніми болотами – місцина припала до сентиментального французького серця. 

Новий Витків і Сушно на десерт

Вперше про село Витків над річкою Бужок згадується в 1469-му. Може мандрівника і не зацікавить вгадування у звичайних сільських будинках шляхетних рис колишнього містечка. Однак у Виткові та його околицях збереглися залишки двох костелів, а головне — з краєм пов’язана історія про трагічне кохання і всепереможне бабло.

Щуровичі. Спалена історія

Стійкого до дорожніх випробувань мандрівника Щуровичі ваблять не лише мальовничими пейзажами. В самісінькому центрі села — могутній і нікому не потрібний костел. Сам по собі він навряд чи зацікавить пересічного туриста. Проте нам, культурологам-маніякам, лише вигляд подібного храму кращий за бордо врожаю 1853-го року.

Садиба Рея у Псарах

Новітня історії садиби Реїв — гідна ілюстрація справжнього розуміння ролі і місця держави у її ставленні до унікальних пам’яток минулого. Тим паче показового на Прикарпатті, для його розвиток туризму вже давно не є просто пустими словами. Такий гнівний вступ, як мені здається личить не менш гнівній ілюстрації. Але перш ніж повернутись до нинішньої безпорадності, згадаймо [...]

Кам’янщиною

Кам’янка-Бузька. майже центр Львівська Кам’янщина особливо не може похвалитися надлишком уваги з боку туристів, залишаючись у тіні більш іменитих атракцій на кшталт Олеська, Підгірців чи того ж Підкаменя. Втім, мандруючи до вищезгаданих іменитостей, не зайве було би зазирнути і сюди, тим паче гак не такий вже й великий. Окрім того, пропонований маршрут, гадаю, буде також [...]

Крилос: заповідник «Давній Галич»

Коли ми говоримо про давній Галич, столицю Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств, ми маємо на увазі не сучасне місто Галич, а саме село Крилос Галицького району. Саме тут, у Крилосі, розташована більшість пам’яток археології, архітектури та історії літописної столиці, які разом з історичним центром Галича, галицьким замком, музеєм-скансеном в Крилосі, Пантелеїмоновським храмом у Шевченковому та [...]

Чесники. Долина перемог

Чесники – село, яке змагається за звання найдавнішого якщо не в усьому Опіллі, то принаймні на Рогатинщині. Перша згадку про село, датовану 1368-м роком не так і давно розшукав львівський науковець.

Дрогобич – частина 2 (дерев’яно-зодчеська) Святий Юр

Цілком заслужено перлиною українського дерев’яного церковного будівництва вважають дрогобицький храм св.Юра. Видатний український мистецтвознавець Григорій Логвин охарактеризував храм святого Юра композицією де “архитектура, иконостас и росписи создают торжественную архитектурно-художественную симфонию”

Дрогобич – частина 1 (історично-господарська)

Одне з найстаріших міст України, значний промисловий центр не тільки новітнього, але і всіх минулих періодів у своїй історії… Це місто викликає у мене дещо змішані почуття. Його аж ніяк не можна назвати а ні затишним, а ні охайним, з іншого – в ньому є стільки цікавого і непересічного. Мене вбиває той постійний базар, який [...]