Мандри в категорії ‘Сіверщина’

Ніжний Ніжин. Частина соборна

Наповнений пам’ятками, розбрендований огірками, насичений історією Ніжин дуже підходить для поїздки вихідного дня. Звичайно, це не курорт, і розважальних закладів чи харчевень тут обмаль, проте затишна провінційна атмосфера сприяє неспішним прогулянкам від храму до храму. Мені, правда, не надто сприяла. До Ніжина я потрапив на день міста, тож замість провінційної тиші — отримав цілий букет [...]

Яготин. Місто паркових скульптур

Якщо не заглиблюватись у час палеоліту, історія Яготина розпочалась в кінці XVI – на початку XVII століття. Українці потихеньку перебирались на лівобережжя, тікаючи з гостинної Посполитівщини. Вже у 1616-му тут налічувалось близько ста дворів. В тому містечку домів єсть 50, з котрих податків не дають жодних, окрім служби військової… і домів козацьких, котрі не хочуть [...]

Два відродження Густині

Густинський монастир – далеко не найдавніша обитель в Україні. Однак легендарності йому таки не позичати. Почалося все на хвилі релігійного розколу українського суспільства після Берестейської унії. Греко-католицтво ще не було таким лагідним і патріотичним, яким самоподається сьогодні. Тоді це був офіційний проект, що насаджувався Польською державою силоміць, і, відповідно, викликав рішучу протидію у православному середовищі.

Білорічиця. Хто в теремочку живе?

Прилуцьке село Білорічиця відоме десь з 1600-го року. Щоправда до 1945-го воно звалося Вейсбахівка – певно що від прізвища одного з власників, російського генерала від кавалерії, київського генерал-губернатора Йогана-Бернгара Вейсбаха.

Глухов или гетьманская столица с высоты птичьего полета

Чудо инженерной мысли – водонапорная башня-музей. Глухов – до боли знакомое, из учебников по истории, название. До недавнего времени только географическое положение этого городка не позволяло нам его посетить. Да и сам визит получился несколько сумбурным и коротким. Но это только укрепляет уверенность в том, что мы туда обязательно вернемся.

Качанівка. Частина остання

, у якій ми зустрінемо Гоголя, відкопаємо романтичні руїни й облаштуємо в маєтку тубдиспансер і національний заповідник. Частина перша була раніше. В 1854-му році новим власником маєтку стає Василь Тарновський, двоюрідний племінник Григорія Тарновського. Період його ґаздування (як і його сина, також Василя) вважається “золотим” для Качанівки.

Качанівка. Частина перша

, у якій ми побудуємо з городничим, повоюємо з генерал-губернатором й погуляємо з поетом Про Качанівку писано-переписано і без мене. Це може здатися дивним, але значно легше писати про те, про що джерел обмаль. Скупу інформацію легше опрацювати, співставити, нарізати на клаптики, а потім скласти як належить. Особливо, коли ти не профі, а робиш це [...]

Тростянецький дендропарк

Нащадок гетьманського роду Іван Скоропадський військову службу не любив. Відмучившись сім років в юнкерах-гусарах, він тікає на цивільні хліба. Поміщик, нащадок заможних батьків, Скоропадський не має потреби служити. Справжньою і головною справою його життя стає створення унікального парку.

Танкове містечко Десна

Цього разу мова піде про військові таємниці. Тож ви вже якось обережніше, ок? Десна – то невелике селище на сім тисяч мешканців. От лише 90 відсотків мешканців цих – військові.

Остер. Могили, мертві храми і шкідливі поради

Сучасний Остер виріс у міжріччі однойменної річки і Десни на початку XIV століття. То був час відродження, постання з попелу численних пожарищ, які залишила по собі орда. Проте свою первісну історію місто веде ще від часів Володимира Мономаха. Въ лєто 6606 (1098) заложи Володимєр на Въстри Црквь жє при нєм стаго Михаила каменну, а вєрхъ [...]