Підозрюю, що дехто не здогадується, що Немирів — то не лише горілка. Це ще й подільське місто з насиченою подіями історією, трипільським чи як мінімум скіфським походженням і кількома симпатичними архітектурними пам’ятками. Попри солідний вік, як і належить столиці, Немирів виглядає гарно, шляхетно. Про столицю я сказав не у переносному значенні, натякаючи на горілчане значення [...]
Признаться, мне совершенно не хотелось делать отдельный фоторепортаж о Мачу-Пикчу. Казалось, ну что нового я могу показать? Практически все, кому довелось побывать в Перу, посетили и Мачу-Пикчу. Это же как Красная Площадь в Москве – рано или поздно дорога туда выведет. В результате, счастливый турист становится обладателем фотографий со стандартными, “открыточными” ракурсами, и довольный отправляется [...]
Єврейська фортеця – нічо так назва, еге ж? Загадкове і древнє печерне місто Криму. Повітряне місто. Столиця Кримського ханства. Подвійна фортеця. Місто мертвих… Ким і коли точно було засновано Чуфут-Кале достеменно невідомо. Люди тут мешкали віддавна: кіммерійці, скіфи, алани, хазари, таври, ще бозна хто. Навіть готи сумували в околицях сучасного Бахчисарая ще в ті часи, [...]
Колись Котельниця була одним з найбільших древлянських міст. Тут, на правому березі річки Гуйви стояв великий і сильний замок, як пише Михайло Грушевський. Замку давно вже й нема. Як і могутнього міста. А найдревнішою спорудою нинішнього села Стара Котельня, яка дожила до наших днів, є пам’ятка не руських, а польських часів – костел Антонія Падуанського.
Для багатьох назва цього містечка, що на півдні Київщини співзвучна з іржанням коня. І не дарма: пишуть навіть про цілий ряд легенд на цю тему. Цілого ряду не знайшов, але одна точно є: Важкий був бій українських козаків з ворогами. Одного тяжко пораненого козака виніс кінь на кручу та заржав. Подивився козак навколо на рідну [...]
Сучасний Остер виріс у міжріччі однойменної річки і Десни на початку XIV століття. То був час відродження, постання з попелу численних пожарищ, які залишила по собі орда. Проте свою первісну історію місто веде ще від часів Володимира Мономаха. Въ лєто 6606 (1098) заложи Володимєр на Въстри Црквь жє при нєм стаго Михаила каменну, а вєрхъ [...]
В назві цього містечка на півдні Київщини чується щось татарське. Ярлик – грамота, ерлик – наказ. Ну а Кагою ніби звали Батиївського прикордонника. Проте поселення тут було і в дотатарську епоху. Про трипільську культуру наразі не буду – питання це доволі мутне. Але те, що в цих краях кочували берендеї – факт. Берендеї – то [...]
Взагалі-то, мова піде не стільки про сам Вишгород, скільки про церкву святих Бориса і Гліба й пагорб, на якому вона стоїть. Про Вишгород відомо як мінімум з X століття. В літописі 946 року місто на високих пагорбах правого берега Дніпра згадується як резиденція княгині Ольги, “Ольжин град”.
Вернувшись от Тепе-Кермена на асфальтированную дорогу, мы проехали несколько километров по направлению к Бахчисараю, повернули вместе с речкой Кача немного вправо и остановились и подножия красавца Качи-Кальона – крестового корабля, плывущего через тысячелетия. «Крестовым кораблём» эту скалу называют из-за огромного креста, вырезанного на её торце природой, который осеняет всех приходящих сюда.
Наступил третий, последний, день нашего путешествия по пещерным городам. Наиболее крупные и хорошо изученные города (Чуфут-Кале, Мангуп-Кале и Эски-Кермен) мы посмотрели за предыдущие два дня. А на сегодня запланировали объекты поменьше (вечером нужно ещё и на поезд успеть!), но они оказались не менее эффектными. Тепе-Кермен расположен совсем недалеко от Бахчисарая. Например, от Чуфут-Кале есть пешеходная [...]
Коментарі