Тут був Я Мандри з фотоапаратом. Україною і світом

Перша частина.

… З Ринкової площі я попрямував до будинку Капулетті, що зазнав найбільшого приниження і перетворився тепер на убогий готель. Галасливі веттуріно і ломові вози тіснилися у дворі, де був непролазний бруд і ходив виводок забризканих багнюкою гусей … Плодовий сад перейшов в руки інших власників і вже давно відділений від усього іншого, а раніше він був при будинку, або міг би бути, і над воротами, що ведуть у двір з вулиці, ще збереглося зображення капелюхи (capello) — старовинного герба цієї сім’ї, висічене на камені. Гуси, ломові вози, їх візники і пес, треба зізнатися, трохи заважали: набагато приємніше було б знайти будинок абсолютно порожнім і мати можливість пройтися по його нежилих кімнатах. (Чарльз Діккенс).

(продовження…)

На місці Верони люди поселились так давно, що вже й забули коли. Однак власне місто — однозначно римське, можна сказати що ровесник нової ери. За століття місто прибирали до рук готи, візантійці, французи, австрійці, аж поки тут не запанував італійський уряд.

(продовження…)

На карті палестинська частина Ізраїлю вкрита немов пігментними плямами різного кольору. Темніші острови повністю контролюються адміністрацією Палестини, світліші — перебувають під спільним контролем.

Уявіть, що Бориспіль (якщо ви киянин), Винники (якщо львів’янин) чи Макіївку (якщо ви член Партії регіонів) по периметру обнесли парканом з колючим дротом, а біля кожного з в’їздів поставили блок-пости. З таких островів і складається значна територія квазідержави Палестина.

(продовження…)

Влколінець, себто Вовче село, заховалося між карпатськими горами північної Словаччини. Місцеві переконують, що вовки й досі не перевелися. А от люди навпаки, повтікали до міст. Сучасне населення Влколінця — лише 35 жителів.

(продовження…)

Коли говорити про «плавильний котел народів», то це саме про Сінгапур. Колись малолюдна болотяна місцина нині є однією з найвищою за щільністю населення територією. Більшість сінгапурців — китайці за походженням (77%). Друга за чисельністю діаспора малайська. Третя — індійська (7%).

(продовження…)

Трієст — місто італійське за географією, але австрійське за духом. Про нього я ще якось розкажу. Але спершу — про невеличкий неоромантичний замок на околиці. Палац Мірамаре зведений на тутешніх скелях на замовлення Максиміліана фон Габсбурга, молодшого брата всемогутнього імператора Франца Йосипа.

(продовження…)

Перші концентраційні табори з’явились наприкінці XIX століття під час англо-бурської війни. Британці вирішили ізолювати бурів, аби ті не помагали партизанам. Причому «концентрували» переважно жінок і дітей, більшість яких через вкрай погане харчування та хвороби були приречені на смерть.

Файну ідею негайно взяли на озброєння під час Першої світової. Але особливого успіху в ділі концтаборобудівництва досягли Червона Росія та Третій Рейх.

(продовження…)

Палац Вітославських міг би прикрасити будь-яке українське місто. В сонячній Одесі біля нього б фоткались засмаглі туристи, в Криму за його відвідини дерли б три шкури, у Львові з підвалів палацу пахло б кавою, а в Києві вже б готувався мітинг на захист проти знесення.

Однак палац заховався десь між Жмеринкою та Баром. Й червоніє собі, чекаючи визнання та слави. А раптом?

(продовження…)

18 березня 1791 року чотириколісний віз Трохима Б., перевернувшись, притис (а може, й не притис) його до дна річки Брід. Першими побачили уламки возотрощі, які підіймалися на поверхню ріки, малі близнючки В.: у вирі крутилися змійки білих стрічок, подерта вельветова рукавичка з розчепіреними пальцями, порожні котушки з-під ниток, пікантне пенсне, ягоди малини та аґрусу, шматочки лайна, нижня білизна, черепки розтрощеного балона, кровоточні червоні літери на резолюції: «Хай буде…, хай буде…»

(продовження…)

В ультрасучасному та вічнозеленому Сінгапурі важко знайти місце, яке б настільки сінгапурісто розказувало про цю міні-державу. Марина Бей — це вершки в шоколаді, апофеоз, квінтесенція, одним словом все, заради чого можливо і варто відвідувати Сінгапур.

Лише уявіть, на вузькому перешийку між мальовничою бухтою та протокою у небесну вись здіймаються три вітрила зі скла і бетону. А на горі, на велетенській платформі росте сад…

(продовження…)