Знакомство с бывшей советской республикой началось в аэропорту. В Ташкенте он кажется немного провинциальным, особенно по сравнению с московским “Домодедово”. Тем не менее, все работает четко и слаженно, таможенный контроль проходится быстро и безо всяких эксцессов, которых невольно ожидаешь, первый раз отправляясь в страну. Зеленый оттиск в паспорте и все – перед тобой открыты двери в страну. (more…)
Якщо не заглиблюватись у час палеоліту, історія Яготина розпочалась в кінці XVI – на початку XVII століття. Українці потихеньку перебирались на лівобережжя, тікаючи з гостинної Посполитівщини. Вже у 1616-му тут налічувалось близько ста дворів.
В тому містечку домів єсть 50, з котрих податків не дають жодних, окрім служби військової… і домів козацьких, котрі не хочуть бути під послушництвом, єсть 50, – писалося у люстрації Переяславського старостату.
Чесники – село, яке змагається за звання найдавнішого якщо не в усьому Опіллі, то принаймні на Рогатинщині. Перша згадку про село, датовану 1368-м роком не так і давно розшукав львівський науковець. (more…)
Цілком заслужено перлиною українського дерев’яного церковного будівництва вважають дрогобицький храм св.Юра.
Видатний український мистецтвознавець Григорій Логвин охарактеризував храм святого Юра композицією де “архитектура, иконостас и росписи создают торжественную архитектурно-художественную симфонию” (more…)
Одне з найстаріших міст України, значний промисловий центр не тільки новітнього, але і всіх минулих періодів у своїй історії… Це місто викликає у мене дещо змішані почуття. Його аж ніяк не можна назвати а ні затишним, а ні охайним, з іншого - в ньому є стільки цікавого і непересічного. Мене вбиває той постійний базар, який з середніх віків вдалося потіснити з центральної площі Ринок лише у сусідні бічні вулиці, той побитий асфальт і пусті вікна-зінниці помираючого велетня - хоральної синагоги. В чомусь він подібний на Львів, в решті - абсолютно не подібний. Але я люблю його не за цю подібність, та й не за неподібність. У нього є свій шарм непересічного галицького міста. (more…)
Рогатин наряду з Коломиєю і Галичем – одне із найприємніших і найзатишніших містечок Прикарпаття. Хоча, називати цей регіон Прикарпаттям не зовсім вірно: Рогатинщина входить до етнографічного регіон з назвою Опілля.
Для туриста Рогатин – райське містечко: дві дерев’яних церкви (одна з них – просто еталон галицького дерев’яного храму), стара оборонна церква, готично-ренесансно-барочний костел, синагога, сецесійна забудова центру. А ось ратуша і замок не збереглися… А ще Рогатин – це батьківщина Роксолани!
Вперше містечко на річці Гнила Липа згадується 1184 року у літопису польського хроніста М.Кромера. Назву майбутньому місту дав олень (точніше, його великі роги), за допомогою яких він вивив з лісу дружину князя Ярослава Осмомисла, яка заблукала тут під час полювання. У 1415 році Рогатин отримав Магдебурзьке право. (more…)
Епіграф.
– Вы знаете, я на той неделе был в Бердичеве, так там в трамвае я видел живого Карла Маркса!
– Ой, не может быть! Шо, в Бердичеве уже ходит трамвай?
Як це не парадоксально, походженням своїм Бердичів повинен завдячувати не євреям, а берендеям. (Про це тюркське плем’я, котре дружило з Київською Руссю, ми з вами згадували під час подорожі в Кагарлик). Ніби й місто аж до XVIII століття називали Берендичів. (more…)
Прибыв в Дамаск, мы столкнулись с задачей выйти на связь с людьми, которые согласились приютить нас. В округе работала лишь мини-пекарня, и я попросил тамошних ребят сделать звонок с их телефона на сирийский мобильный. Они не только отказались от денег, но и добровольно набирали нашего абонента раз 5 или 6, так как его телефон был занят. В благодарность за услугу я купил коробку свежеиспеченного печенья, причем оплатил долларами. Через полчаса мы уже сидели в уютной квартире, из из окон которой открывался прекрасный вид на центр и гору Касьюн. К чаю нам подали главное лакомство тех жителей Дамаска, которые бывали в Украине – шоколадные конфеты «Рошен».
ФОТО: Тысячи людей преодолевают эти ступеньки, чтобы посетить место первого в истории преступления (more…)
ФОТО: Триумфальная арка - главный герой открыток и буклетов об архитектуре Сирии
Узкая двухполосная дорога рассекает пустыню, однако ей недолго осталось быть основным хайвэем от Хомса до Пальмиры – параллельно строится новое шоссе, в котором учтены современные тенденции конструирования автотрасс – в сезон дождей ее не будет смывать грязью и песком. (more…)
В гостинице города Хама, где мы остановились, нас ждал колоритный таксист с уникальным именем Джихад. Администратор отеля нас успокоил, что таксист - надежный, свой человек. Машину тоже охарактеризовали, как хорошую.
Нам ничего не оставалось, кроме как поверить на слово, тем более, что уже через 5 минут садились в новенький Hyundai Elantra, который в Сирии называется Avante. Впрочем отличные от нашего рынка названия характерны для всех моделей этой марки. Например, мой любимый Getz - это Click.
ФОТО: То, ради чего едут в Апамею (Афамию)
(more…)
Коментарі