Тут був Я Мандри з фотоапаратом. Україною і світом

18 березня 1791 року чотириколісний віз Трохима Б., перевернувшись, притис (а може, й не притис) його до дна річки Брід. Першими побачили уламки возотрощі, які підіймалися на поверхню ріки, малі близнючки В.: у вирі крутилися змійки білих стрічок, подерта вельветова рукавичка з розчепіреними пальцями, порожні котушки з-під ниток, пікантне пенсне, ягоди малини та аґрусу, шматочки лайна, нижня білизна, черепки розтрощеного балона, кровоточні червоні літери на резолюції: «Хай буде…, хай буде…»

(продовження…)

В ультрасучасному та вічнозеленому Сінгапурі важко знайти місце, яке б настільки сінгапурісто розказувало про цю міні-державу. Марина Бей — це вершки в шоколаді, апофеоз, квінтесенція, одним словом все, заради чого можливо і варто відвідувати Сінгапур.

Лише уявіть, на вузькому перешийку між мальовничою бухтою та протокою у небесну вись здіймаються три вітрила зі скла і бетону. А на горі, на велетенській платформі росте сад…

(продовження…)

За місцевою легендою, яку я вслід за своїми інтернет-попередниками передруковую, сучасна історія села починається від невдалого полювання. Десь на початку XIX століття француз Лось (чого це у француза таке прізвище – легенда не переказує) заблукав у тутешніх лісах. І поки сувався тутешніми болотами – місцина припала до сентиментального французького серця. 

(продовження…)

Як відомо, британці облюбували тутешні острови в часи опіумних війн. Від 1842-го року Велика Британія вважала Гонконг власною територією, нарівні з Канадою чи тією ж Індією. За деякий час земельки почало бракувати та англійці доорендували ще трішки на ближньому півострові.

99 років оренди закінчились в 1997-му. Відтоді це офіційно китайська територія, лише з особливим статусом. На згадку про британців залишилось хіба кілька будівель, як от ця вежа.

(продовження…)

Кінабалу — найвища гора острова Борнео та четверта за висотою гора Південно-Східної Азії (найвищий пік регіону розташований на Папуа). 4095 метрів.

(продовження…)

Біля підніжжя гори Хермон бере свій початок священний Йордан. Лінгвісти досі сперечаються з назви. Чи то мова йде про йаред, себто спуск з джерела Дан. Чи ім’я своє річка отримала від якихось вже нині мертвих семітських слів. Зрештою, для християнського світу все це другорядне. Головне те, що у водах Йордану хрестився Спаситель.

(продовження…)

Достеменно невідомо, хто будував Прилуцький палац. Дехто навіть приписував його Барлотомео Растреллі. Це, звісно, не так. Але джерело натхнення архітектора — безумовно київський Маріїнський палац.

(продовження…)

Осяяні щедрим італійським сонцем Лігурійські пагорби та пронизливо синє море. Це — Портофіно, курортний закуток Генуещини. Кольорові будиночки щільно обступають бухту Гольфо дел Тігуліо, де сонно хилитаються десятки катерів, яхт та катамаранів. Короче, дольче віта.

(продовження…)

Попри свій пізньоміщанський вигляд Лубни — ровесник Київської Русі. Тутешні князькі, намагаючись якось спільно боронитись, будували повздовж річки Сула фортифікації. Земельно-дерев’яні укріплення склались у лінію, що згодом стане східним кордоном нової держави. (продовження…)

В 1931 году в казахской степи был организован совхоз “Гигант” площадью 17 тысяч гектаров. Под этим названием появилось учреждение, которое с 1931 по 1959 годы навсегда исковеркало судьбы 6 миллионов политзаключенных, интернированных и военнопленных. Имя этого кровавого чудовища – Карлаг НКВД. (продовження…)